Нині в світі використовується понад мільярд велосипедів; таким чином велосипед — найрозповсюдженіший транспортний засіб. Він став таким завдяки низькій вартості (включно з вартістю використання), легкості і малим розмірам, відсутності потреби в паливі та безпеці. У розвинутих країнах велосипеди набувають популярності завдяки спортивному навантаженню і екологічній чистоті.

У 2005 році за підсумкам опитування громадської думки Великобританії велосипед визнано найвизначнішим технічним винаходом від 1800 року. За велосипед проголосувало більше опитаних, ніж за інші винаходи разом.

Історія

 
Середньовічне зображення херувима по «Баченню пророка Ієзекііля». 1156
 
Самокат нібито 1791 року, приписуваний графу де Сівраку (Comte de Sivrac) — фальсифікація 1891 року

Відомості про велосипеди і самокати до XIX століття неясні та суперечливі. Так, малюнок двоколісного велосипеда з кермом і ланцюговою передачею, що приписується Леонардо да Вінчі чи його учню Джакомо Капротті, є, на думку багатьох, фальсифікацією. [2] Зображення на вітражі церкви Stoke Poges, яке датується шіснадцятим чи сімнадцятим століттям, показує ангела на чомусь схожому на самокат. Але цей «самокат», певно, був одноколісною колісницею, що асоціюються з херувимами і серафимами в іконографії середніх віків. Самокат ніби 1791 року, який приписують графу де Сівраку (Comte de Sivrac) — фальсифікація 1891 року, автором якої був французький журналіст Луї Бодрі. Насправді ніякого графа де Сіврака не було, прототипом його став Джин Генрі Сіврак, що отримав у 1817 році дозвіл на імпорт чотириколісних екіпажів.

Легендою є й історія про кріпака Артамонова, що буцімто сконструював велосипед близько 1800 року. Відповідно до цієї легенди винахідник зробив успішний пробіг на своєму велосипеді з уральського села Верхотур'є до Москви (близько дві тисячі верст). У цю подорож кріпосного Артамонова послав його господар — власник заводу, який зажадав здивувати царя Олександра «дивовижним самокатом». За винайдення велосипеду Артамонову і усім його нащадками даровано свободу від кріпацтва. Велосипед зберігається у музеї Нижнього Тагілу.

Як показав хімічний аналіз заліза, велосипед із нижньотагільского музею зроблений не раніше 1870 року. Що ж до Артамонова, він вперше згадується у книзі У. Д. Бєлова «Історичний нарис уральських гірських заводів» (видання 1898 р., Санкт-Петербург): «Під час коронування імператора Павла, отже в 1801 р., тодішній майстровий уральських заводів Артамонов бігав на винайденому ним велосипеді, внаслідок чого по велінню імператора отримав свободу з усіма нащадками». Насправді Павло I коронувався 1797 року, а 1801 — Олександр І. Бєлов не наводить ніяких посилань на документи, що підтверджують його разючу знахідку. Не знайдено їх і згодом. Ніяких згадувань про Артамонова немає в камер-фурьєрских церемоніальних журналах 1796, 1797 і 1801 років, ні в «повістці з нагоди смерті Його імператорської величності государя імператора Павла Петровича», ні в описі коронації Його імператорської величності Олександра Павловича, ні в «Списку про всі милості, ізліянні покійним государем Павлом І до дня його коронації 5 квітня 1797 року», ні в архівах канцелярії М. М. Новосильцева, створеної 1801 року, що займалася розглядом технічних винаходів, ні в добірці матеріалів про кріпаків винахідників, опублікованій у «Вітчизняних записках» П. П. Свиніна (1818—1830). Залізний «велосипед Артомонова», що демонструвався у одному з уральських музеїв, виявився саморобкою кінця ХІХ століття, виконаною за англійськими зразками[3] [4] [5].

Прототипом легенди, можливо, послужив кріпосний винахідник Є. Р. Кузнєцов-Жепінський, який справді одержав вільну (разом із племінником Артамоном) 1801 року за винаходи. Проте Кузнєцов сконструював не велосипед, а дрожки з верстометром і музичним органом.

В 1812 році, німецький винахідник барон Карл фон Драйс з Карлсруе створив перший самокат, який він назвав «машиною для ходіння». Самокат було обладнано сідлом і кермом. Винахід Драйса назвали на його честь дрезиною, і слово «дрезина» і до сьогодні лишилось в українській мові.

В 1839—1840 шотландський коваль Кіркпатрик Макміллан удосконалив винахід Драйса, додавши педалі. Виходить, Макміллан і створив перший велосипед. Педалі штовхали заднє колесо, з яким вони були з'єднані металічними стержнями. Переднє колесо поверталось кермом, велосипедист сидів між переднім і заднім колесом. Велосипед Макміллана випередив свій час.

В 1845 році англієць Р. У. Томпсон запатентував надувну шину, але його винахід було надовго забуто.
 
Велосипед «пенні-фартинг» в стилі XIX століття

З 1870-х років стала набувати популярності схема «пенні-фартинг»: величезне переднє колесо, до якого прикріплені педалі та кермо, маленьке заднє колесо, і водій, що сидить маже на вершині переднього колеса. Велика висота сидіння і зміщений до переднього колеса центр ваги, робили такий велосипед досить небезпечним. Альтернативою їм були триколісні велосипеди.

В 1867 році винахідником Каупером було запропоновано вдалу конструкцію металічного колеса зі спицями, а з 1869 року велосипеди стали обладнувати металічною рамою.

В 1878 році англійський винахідник Лоусон ввів у конструкцію велосипеда ланцюгову передачу.

Перший велосипед, схожий на той, що використовується в наші дні, називався Rover. Його було зроблено у 1884 році англійським винахідником Джоном Кемпом Старлі та випускався з 1885 року. На відміну від велосипеда «пенні-фартинг», Ровер мав ланцюгову передачу на заднє колесо, однакові за розміром колеса, й сидіння водія між колесами. Велосипед Старлі здобув ім'я безпечного і набув такої популярності, що в польській мові його й до нині називають rower, а в деяких західноукраїнських діалектах «ровер».

В 1888 році, шотландець Джон Бойд Данлоп заново винайшов надувні шини з каучуку (запатентовані у 1845 році). Після цього велосипеди позбулись прізвиська «костотруси». Цей винахід зробив їзду на велосипедах значно комфортнішою і сприяло їх широкій популярності. 1890-ті роки назвали золотими часами велосипеда.

В 1898 було винайдено педальні гальма і механізм вільного ходу, що дозволяв не крутити педалі, коли велосипед їде за інерцією з гори. В ті ж роки вигадали перемикання швидкостей і ручні гальма, але ці винаходи набули популярності зовсім не відразу.

Багато винаходів і нових технологій, вигадані для велосипедної промисловості зробили можливим створення автомобілей і літаків. Багато автомобільних фірм початку XX століття створювались як велосипедні.

Перший складний велосипед зроблено у 1878 році, перші алюміневі — у 1890-х роках, перший лежачий — у 1895 році (а у 1914 році почалось масове виробництво лежачих велосипедів фірмою «Пежо»), перша зручна система перемикання швидкостей — у 1910, перший велосипед із задньою і передньою підвісками — у 1915 році, для італійської армії. Масове виробництво велосипедів з титану почалось у 1974 році, а велосипедів з вуглецевої сталі — в 1975. Велокомп’ютер було винайдено у 1983 році.

Починаючи приблизно з 1905 року, велосипеди в багатьох країнах стали виходити з моди через розвиток автомобільного транспорту. Дорожна поліція часто ставилась до велосипедистів як до перепони для руху автомобілів. До 1940 року, велосипеди в Північній Америці вважались іграшками для дітей.

З кінця 1960-х років велосипеди знову увійшли в моду у розвинутих країнах, завдяки зростанню популярності здорового способу життя і загальному усвідомленню важливості екологічних проблем.

Велосипеди нині


Європа

В наш час велосипеди найпопулярніші в країнах північної і західної Європи. «Найвелосипедніша» країна Європи — Данія, пересічний мешканець цієї країни проїзджає за рік на велосипеді 893 кілометри. Далі йде Голландія (853 км). В Бельгії і Німеччині пересічний мешканець проїзджає за рік на велосипеді близько 300 кілометрів. Найменш популярний велосипед в країнах південної Європи — середньостатистичний іспанець проїздить за рік на велосипеді всього 20 кілометрів.

Сучасна популярність велосипеда в Європі — результат політики, що проводиться урядами, тому, що популяризація велосипедів сприяє розвантаженню центрів міст від автомобілів, а також, поліпшує здоров’я нації.

Для популяризації велосипеда застосовуються такі заходи: влаштування велосипедних доріжок та іншої інфраструктури; заходи, що полегшують використання велосипедів у комбінації з громадським транспортом (велосипедні стоянки, як правило, криті, а часто і з охороною, на вокзалах і автостанціях, обладнання пасажирських поїздів спеціальними вагонами для пасажирів з велосипедами тощо.

В багатьох країнах Європи, велосипед можна взяти на прокат на вокзалі.

В Копенгагені можна взяти велосипед напрокат безкоштовно, причому на будь-який час. Такі велосипеди заборонено використовувати поза Копенгагеном, порушника чекає штраф у 1000 крон від першого ж зустрічного поліцейського. Незвичайний дизайн і колір велосипедів не дозволяють їх викрасти і видати за власні. Аналогічна програма є в Гельсинкі [1]. Безкоштовно орендувати велосипед можна і на території парку Hoge Veluwe в Голландії та інших місцях.

В Амстердамі, що називає себе велосипедною столицею Європи, велосипеди можна взяти на прокат не лише на залізничній станції, але й в пунктах прокату в більшості велосипедних магазинів, в багатьох готелях. Є, навіть, спеціальний готель для велосипедистів, Van Ostade Bicycle Hotel. Можна орендувати водний велосипед [2], велосипед-тандем і, навіть, велосипед для 8 чоловік. (Для докладнішої інформації відвідайте сайт про велосипеди в Амстердамі.) В цьому місті велосипеди — звичайний засіб пересування, значно розповсюдженіший за автомобілі.


Азія

В багатьох країнах східної і південно-східної Азії, таких як Китай, Індія та Індонезія, велосипед є одним з основних засобів пересування завдяки низькій ціні.


Технічні подробиці

Велосипед складається з рами, на яку кріпляться колеса, кермо з вилкою керма, що повертає переднє колесо, педалі на шатунах і сідло, зазвичай з амортизатором. Педалі крутять колесо через ланцюгову передачу. Велосипед, також, обладнаний ручним чи ножним гальмом.

Багато велосипедів обладнані багажником, дзвінком, світловідбивачами (катафотами) (в Україні і багатьох інших країнах прийнято ставити білий відбивач спереду, червоний — ззаду, жовті — на колесах, червоні на педалях) чи ліхтариками (білий — спереду, червоний — ззаду) на батарейках чи міні-електрогенераторі. В багатьох країнах дзвінок чи ліхтарики є обов’язковими.

Велокомп'ютер підраховує швидкість і пройдену відстань.


Рама

Традиційно, велосипеди поділяються на чоловічі та жіночі. В жіночих велосипедах верхньої трубки або, взагалі, немає, або вона доходить лише до середини трубки, на якій знаходиться сідло, інакше сісти на такий велосипед в довгій спідниці було б дуже важко, а в короткій — дуже нескромно. (В кінці XIX століття, коли велосипеди увійшли в моду, суспільство строго ставилось до порушення пристойності)

В наш час поділ стерся, і велосипеди без верхньої трубки популярні серед обох статей тому, що на них зручніше сідати і в штанях.

З 1930-х років, рами стали робити з легованої сталі, а з 1980-х стали набувати популярності алюмінієві сплави. В більш дорогих моделях використовуються рами із сплавів титану чи вуглепластику (карбонові рами).

За формою традиційна рама має вид двох суміжних трикутників, менший з яких - це задня вілка. Основне навантаження несе на собі більший трикутник. Розмір рам класичної трикутної форми з горизонтальньою верхньою балкою виміряється в см. і дорівнює довжині вертикальної опорної труби від осі ведучої шестерні до її верхнього зрізу. В Італії розмір дорівнює перпедикуляру, "опущеному" від ведучої осі на верхню горизонтальну трубу трикутника рами.


Останнім часом популярності набули так звані "Y-рами". Вони розповсюджені головним чином в гірських МТВ спортивних модифікацій та в юнацьких великах классу City-MTB.


Інші компоненти

Дешеві велосипеди (а також майже всі дитячі) обладнуються однією ланцюговою передачею. В дорожчих є перемикання швидкостей. Оскільки ноги розвивають максимальну потужність при певному зусиллі, перемикання швидкостей дозволяє використовувати силу м’язів ефективніше.

Ніжне гальмо ефективніше ручного тому, що м’язи ніг сильніші за м’язи пальців. Однак ніжні гальма погано поєднуються з перемиканням швидкостей, тому такі велосипеди зазвичай обладнуються ручним гальмом (частіше за все на обидва колеса, рідше — лише на заднє). При великій швидкості необхідно натиснути спершу заднє, а потім переднє ручне гальмо, інакше може перевернутись велосипед.

Іноді велосипед обладнується обома видами гальм для більшої безпеки.

Стійкість велосипеда пов’язана з гіроскопічним ефектом: колеса, що швидко крутяться важко нахилити. Велосипед (за тієї ж швидкості) тим стійкіший, чим більший радіус і маса коліс. З іншого боку, великі колеса ускладнюють рух і легко викривляються. Тому для руху дорогами, пішохідними і велосипедними доріжками, ліпшими є велосипеди з малими колесами, а для руху нерівними стежками — з великими. Велосипеди для дітей теж роблять з великими колесами.

В дорогих велосипедах колесо із спицями заміняють диском з вуглецевих сплавів.


Різновиди велосипедів. Класифікація

Міські велосипеди (англ. City-Bike) призначені для зручної їзди містом, швидкість менш важлива ніж зручність. Посадка спини велосипедиста пряма, сідло широке і добре амортизоване. Гальма ручні при відкритому (зубчатому) задньому пермикачеві швидкостей. Останного часу наблюдається повернення до традіційної конструкції (закрита втулка задньої осі з ножним гальмом і вмонтованим 7-ступінчатим перемикачем швидкостей). Кермо часто форми горизонтальної "вісімки". Колеса з зовнішнім діаметром ободу чи внутрішним діаметром шин 28" (622 mm) (іноді 26" - 559 mm) дюймів. Товщина шин 1,3/4"-1,5/8" дюйма; у велосипедів з 26"-колесами товщина шин може сягати 1,8" дюйма, що наближує їх то гірських вело. В західн. Європі ще зрідка можно зустріти City-Bikes з колесами 27" (курйозно більші за діаметром ніж 28"), 630 mm - "голландської" конструкції. У Франції є стандарт колес діметром 700 mm. За міжнародними стандартами велосипеди "City"-класу поступають у торгівельну мережу вже обладнанними протидощовими щитками-"крилами", електричними заднім та переднім фонариками, динамо-машиною; заднім, а іноді і переднім багажником, відкидною "підніжкою" для парковки та іноді ручним насосом. Стандартна вага повністю знарядженного велосипеда сягає 16-18 кг і більше - в залежності від класу рами та обладнання.

Різновиди велосипедів. Класифікація

Міські велосипеди (англ. City-Bike) призначені для зручної їзди містом, швидкість менш важлива ніж зручність. Посадка спини велосипедиста пряма, сідло широке і добре амортизоване. Гальма ручні при відкритому (зубчатому) задньому пермикачеві швидкостей. Останного часу наблюдається повернення до традіційної конструкції (закрита втулка задньої осі з ножним гальмом і вмонтованим 7-ступінчатим перемикачем швидкостей). Кермо часто форми горизонтальної "вісімки". Колеса з зовнішнім діаметром ободу чи внутрішним діаметром шин 28" (622 mm) (іноді 26" - 559 mm) дюймів. Товщина шин 1,3/4"-1,5/8" дюйма; у велосипедів з 26"-колесами товщина шин може сягати 1,8" дюйма, що наближує їх то гірських вело. В західн. Європі ще зрідка можно зустріти City-Bikes з колесами 27" (курйозно більші за діаметром ніж 28"), 630 mm - "голландської" конструкції. У Франції є стандарт колес діметром 700 mm. За міжнародними стандартами велосипеди "City"-класу поступають у торгівельну мережу вже обладнанними протидощовими щитками-"крилами", електричними заднім та переднім фонариками, динамо-машиною; заднім, а іноді і переднім багажником, відкидною "підніжкою" для парковки та іноді ручним насосом. Стандартна вага повністю знарядженного велосипеда сягає 16-18 кг і більше - в залежності від класу рами та обладнання.


Гірські велосипеди, або MTB (англ. Mountain bike) - призначені для їзди по бездоріжжю. Вперше велосипеди цього класу зявились на початку 70-х рр. у США, у 80-х почалось серійне їх виробництво, у 90-х вони заполонили весь світ.
 
Стандартний МТВ з передньою ресорною вилкою
 
МТВ класу Freeride 


Їх характерізує дуже міцна рама, потужні колеса диаметром 26" дюймів (559 mm), шини шириною 1,85"-2,5" дюйма, амортизаційна вилка керма, часто і задня амортізаційна "незалежна" підвіска. Кермо пряме, іноді з "ріжками". Для МТВ характерна також велика кількість швидкостей (останні генерації мають формулу передн./задн. перемикачів 3х9=27) Існує ціла гамма різноманітних спортивних змагань з МТВ (Даунхіл, Фрі:райд, Кросс-кантрі, Ендуро та ін.), відповідно до умови яких відрізняються дизайн, конструкція МТВ. Отже в самому класі МТВ існують модефікації, підкласи.


Шосейні велосипеди (англ. Road bicycle, нім. Cross-Bike) призначений для швидкої їзди головним чином асфальтованими шосе. Їм притаманний тонкий корпус, металева "трикутна" чи трапецієподібна рама, пряме кермо, колеса 28" (622 mm) і шини діаметром 1,1/4" - 1,3/4" дюйми. Максимально облегшений варіант великів цього класу - це повна відсутність електричного обладнання, протидощових щитків та багажника. Можливі передні, іноді задні амортизатори.


Туристичні велосипеди (англ. Touring bicycle, нім. Trekking-Bike) призначені для велотуризму, але мають універсальне призначення для їзди як у місті, так по дорогах без твердого покриття. За обладнанням знаходяться посередині між міськими (City-Bikes) та шосейними (Road bycycle, Cross-Bikes). За зовнішнім поглядом, компонуванням рами, розміром коліс та формою керма зовнішнє дуже схожі на Cross-Bikes. Відрізняються більш массивною рамою, наявністю освітлювальних електроприборів, крил та багажника. Мають більш високу посадку велосипедиста. Шини 1,3/4" - 1,5/8" дюйми. Кермо часто пряме, іноді має форму горизонтальної "вісімки".


"Гібридні" велосипеди — проміжні між гірськими і шосейними. На межі 1990-2000 рр. на ринку з'явився новий підкласс велосипедів з назвою "BigFoot" або "29 дюймів" - вседорожній велосипед з рамою та колесами кроссового (насправді розмір ободу колеса - 28" дюймів) і з шинами шириною гірського МТВ (1,25"-2,125"), що надає колесу вцілому більшого розміру. Але ця новація поки що широкого розповсюдження не набула (через високі ціни на складові деталі і законодавчі протидії спортивних вело-ассоціацій).
 
На 55,5 km етапі індивідуальної гонки на час: Tour de France-2005


Гоночні велосипеди призначені для велогонок на шосе. Рама із карбону або легких сплавів. Колеса обладнані вузькими камерними шинами без покришок. Велика кількість передач (останні моделі мають формулу передач 2х10=20), гнутим спадним кермом (тобто, ручки керма опущені — це створює більше навантаження на спину велосипедиста, але зменшує опір повітря), ручними гальмами. Суттєво відрізняться поміж собою (рама, кермо, колеса) велосипеди для групової гонки та для індивідуальної гонки на час. Останні наближаються до трекових велосипедів для гонки на час - карбонова лита рама, цільні "плівкові" колеса, "ріжкове" кермо з "підлокотниками" (див. англ. Time trial bicycle [3])


Велосипеди для шосейних змагань з Триатлону (англ. Triathlon)- Підвид шосейно-гоночних велосіпедів. Відрізнються від них трохи іншою геометрію "трикутної" рами, обладнанням керма (як у шосейних і трекових для індивидуальної гонки на час - див. англ. Triathlon bars) та 26"-дюймовими (571 mm) колесами.


Трекові велосипеди використовуються в перегонах на велотреці. Їхнє завдання — развинути максимальну швидкість на рівному треку. Від гоночного вони відрізняються відсутністю багатьох «зайвих» деталей, наприклад, гальм і перемикання швидкостей.
 
Трюк Abubaca в BMX-змаганнях класу Street


BMX — велосипеди для спортивної акробатики. Назва є скороченням від англ. "Bicycle MotoCross", де літера X замінює англійське слово "Cross" (хрест, перехрестя). BMX називається вид велосипедного спорту, що з'явився у кінці 1960-х років у США - базується на велосипедах з 20″-дюймовими колесами.


Складний велосипед — велосипед, який складається. В складеному стані він може перевозитись в легковій машині, входить в ліфт і його часто можна перевозити в поїздах і електричках. Більшість складних велосипедів складуються лише вдвоє.

Електричний велосипед может приводитись в рух як педалями, так і електродвигуном. Хороший електричний велосипед важить близько 20 кілограмів. Зарядка акумулятора займає 4—6 годин, проїхати на електричній тязі велосипед може 20—30 км. Є і складні електричні велосипеди. Багато велосипедів обладнані знімними батареями, які можна принести на роботу і там зарядити.

Тандеми — велосипеди для двох осіб, обладнані двома парами педалей. Велосипедисти зазвичай сидять один за одним, хоча в 1890-х роках випускався тандем, в якому велосипедисти сиділи поруч. Керує передній велосипедист. Є, також, велосипеди для трьох і більше осіб (було навіть зроблено велосипед для 40 осіб).
 
Велотаксі в Амстердамі

Велорикша чи велотаксі — велосипед-таксі. Велорикші є в країнах, що розвиваються і, як туристична розвага, в деяких європейських і американських містах. На відміну від тандема, педалі крутить лише водій.

Вантажний велосипед призначений для перевезення вантажів.

Лежачий велосипед дозволяє велосипедисту їхати напівлежачи чи лежачи на спині, в рідких випадках — на животі. Частина лежачих велосипедів — двоколісні, частина — триколісні. Лежачі велосипеди значно швидші від звичайних завдяки аеродинаміці, і тому не допускаються на змагання. (Є спеціальні змагання для лежачих велосипедів.) На 2004 рік, часовий рекорд для лежачих велосипедів — 84 км 215 м, а для звичайних — 49 км 441 м. Вперше лежачий велосипед використано на змаганнях у 1933 році, в 1938 році їх заборонили в звичайних велоперегонах. Іншими перевагами лежачих велосипедів є комфорт і відсутність навантаження на спину. Недоліками є велика вага і розміри, висока вартість, повільний поворот і важча їзда вгору (велосипедист не може встати на педалі, щоб надавити на них масою тіла). Є і тандемні лежачі велосипеди (один велосипедист напівлежить, інший сидить).

Ринок (попит) на велосипеди цієї конструкції поки що невеликий, тому випускаються лежачі велосипеди малими фірмами і в невеликих партіях.

Веломобіль — повністю закритий велосипед, захищений від поганої погоди і зіткнень. Веломобілі, як правило, мають три колеса, і водій сидить не в сідлі а на автомобільному кріслі. Багато сучасних веломобілів, крім пеладей, можуть приводитись в рух електродвигунами.

Водні велосипеди використовуються для прогулянок. Але є і перегони на водних велосипедах. Створено, також, велосипед-амфібію, який може їхати як по землі, так і по воді [4].

Літаючі велосипеди — літаючі пристрої, що приводяться в рух педалями.

Залізничні велосипеди (велодрезина) являють собою чотириколісний візок з педальним приводом для руху заліжничними коліями. Обладнаний однією чи, частіше, двома чи чотирма парами педалей, при цьому велосипедисти сидять попарно плечем до плеча (як на водному велосипеді). Такі велосипеди використовуються в Європі на деяких закритих мальовничих залізничних лініях в якості розваг для туристів.

Клоунські велосипеди можуть їздити як вперед, так і назад.

Триколісні велосипеди використовуються, як правило, маленькими дітьми. Є і дорослі моделі для людей з порушеннями рівноваги та іншими проблемами. Крім того, триколісними часто роблять лежачі велосипеди, веломобілі, вантажні велосипеди і велорикші.

Одноколісні велосипеди вимагають балансування в двох площинах. В Україні одноколісні велосипеди використовуються лише у циркових виставах. За кордоном вони набувають популярності, як екстремальний спорт. Є навіть хокей на одноколісних велосипедах. Пересічна людина може навчитись їзди на одноколісному велосипеді за 10—15 годин. Раз на два роки проводяться чемпіонати з їзди на одноколісних велосипедах, включаючи фігурне водіння, перегони на різні відстані, хокей і баскетбол на одноколісних велосипедах та інші види спорту.

Моноцикл (уніцикл) — транспортний засіб, в якому водій знаходиттся всередині великого колеса. Деякі моноцикли є велосипедами.
 
Велосипед дизайну Cruiser

Різноманітні "Design" та "Retro"-Bikes. Останнім часом на ринку з'являються велосипеди традиційні за призначенням і компонуванням, але з притензійним дизайном на споживача "зі смаком". Наприклад велосипеди зовнішньо дуже схожі на американські мотоцикли важких классів (наприклад фірми "Harley-Davidson"), які і відповідно звуться: "Chopper-Bike", "Cruiser-Beike" та тому подібні.