Форма входу

Категорії розділу

Про Байк [1]
Авто [1]
Музика [8]
Субкультури [9]
Мистецтво [3]
Цікавинка [5]
:)
Музичні гурти [2]
Уроки [2]

Зображення з фотоальбому

Цікава стаття

Останні оновлення

Форум
  • Помогите советом (0)
  • Jazz Bez 2009 (4)
    • Записи з щоденника
  • Бетмен (1)
  • капєц (6)
    • Коментарі з фотоальбому
  • 061
  • Під Камінь

    • Найбільше переглядів

    Наше опитування

    На якій мові Музику найбільше слухаєте?
    Всього голосів: 100

    Реклама

    Музичний альбом цього дня

    Найактивніші користувачі

    • Сьогодні тут були:

    Друзі сайту

    Статистика

    Онлайн всього: 2
    Гостів: 2
    Користувачів: 0
    Понеділок, 25.11.2024, 18:00
    Вітаю Вас Гість
    Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

    Street Fury !

    Каталог статей

    Головна » Статті » Музика
    Black Sabbath - один з засновників хеві-метал

    nullBlack Sabbath — хеві-метал гурт з Англії, вважаються одними з засновників хеві-металу взагалі, та засновниками дум-металу. Black Sabbath, вибравши як платформу блюз-рок кінця 60-х років (Cream, Blue Cheer, Vanilla Fudge), задали новий напрям розвитку: понизили темп, згустили звучання бас-гітари і побудували композиції на перетині важких рифів. У текстах група відмовилася від любовної лірики і характерних фразеологічних штампів блюз-рока, створивши абсолютно новий для свого часу поетичний світ, в якому переважали найпохмуріші образи і мотиви. Перший альбом Black Sabbath часто називають найпершим хеві-метал-альбомом. Крім того, Black Sabbath заклали фундамент і для подальшого розвитку дум-метала; багато їх альбомів називають прототипами сучасного дума.

    Передісторія

    Групу (спочатку називалася Polka Tulk,але згодом ця назва була змінена на Earth) утворили четверо друзів дитинства з Астона, Бірмінгем: Оззі Осборн, Тони Айоммі, Гізер Батлер і Біл Уорд. Музичним «мозком» групи був Айоммі, який у той час знаходився під впливом Хенка Марвіна (гітариста The Shadows) і джазових гітаристів, особливо Джанго Райнхардта. Уорд також цікавився джазом: його улюбленими барабанщиками були Бадді Річ і Джин Крупа. Гізер Батлер згодом джерелом натхнення називав гру Джека Брюса з Cream. Музичні смаки Осборна були найменше радикальними: він любив The Beatles (особливо їхній альбом Revolver), i його кумиром був Джон Леннон.

    Спочатку група грала блюз-рок, але незабаром зосередилася на «темнішій» музиці і окультній тематиці. Приводом для цього стало захоплення бас-гітарістом Гізером Батлером книгами про чорну магію Денніса Уітлі, які сподвигнули його на написання пісні під назвою «Black Sabbath». Коли музиканти виявили, що музичний колектив з назвою Earth вже існує, назва групи була змінена на назву цієї пісні.

    1969—1979

    В 1969 році Black Sabbath привернули до себе увагу концертними виступами і рік потому підписали контракт з Phillips Records. У січні 1970 року дочерній лейбл Fontana Records випустив їх дебютний сингл Evil Woman (Don’t Play Your Games With Me), кавер-версію пісні, яка незадовго до цього стала американським хітом Crow (групи, яка нічим більше в історії рок-музики себе не проявила). У лютому інша філія Phillips Records, Vertigo Records, випустила дебютний альбом Black Sabbath: він увійшов до першої британської десятки, а 4 місяці опісля був випущений (на Warner Bros. Records) в США, де протримався в Top 40 близько року і розійшовся за цей час мільйонним тиражем.

    Музична критика негативно відреагувала на появу хеві-метал взагалі і Black Sabbath зокрема. Розірвавши оболонку стилю, вирощеного Хендріксом і Led Zeppelin … вони перекроїли весь його музичний скелет. Остовом цього музичного чудовиська зробився бас-риф. Колись він служив в композиції не більше ніж лейтмотивом, зараз — перетворився на самоповторяющийся рок-кошмар… Впродовж свого короткого життя риф залишається незмінним і виконується з кібернетичною точністю. Соло-гітарі залишена функція звукового наповнювача, а імпровізація набуває нового призначення: вона допомагає продовжити пісню на хвилину-другу…, — писав в оглядовій статті «Heavy metal» (New Musical Express, 1971 рік) Чарльз Шаар Мюррей. Для музичної критики Black Sabbath протягом багатьох років залишалися ізгоями. Не маючи підтримки рекламних агентств, преси і музичних радіостанцій, група своїм зльотом зобов'язана була виключно відданості фанів, які відкинули хіппіозні цінності і прийняли екстремаль — у музиці, текстах та поведінці.

    У вересні 1970 року вийшов другий альбом, Paranoid: він піднявся на перше місце в Британії, а однойменний сингл дійшов до 4-го місця. Весною 1971 року успіх був повторений в американських чартах (з тією різницею, що другим синглом з нього був випущений Iron Man). Окрім цих двох речей, які прийнято вважати центральними, сильне враження на метал-фанів справили антивійськова пісня War Pigs (яка спочатку замислювалася як заголовний трек) і апокаліптичний прото-дум Electric Funeral. В цілому другий альбом відрізнявся від першого більш загостреним звучанням, порівняно компактними аранжуваннями і меншою кількістю тривалих імпровізацій. Новаторськи прозвучав метал-мінімалізм трека Paranoid, який, як наголошувалося згодом, багато в чому випередив свій час і більше відношення мав до панку чим до хард-року. Про те, наскільки випадковою виявилася ця новація, свідчить той факт, що трек був записаний в останню мить, виключно ради того, щоб подовжити альбом.
    Paranoid виявився не тільки найпопулярнішим альбомом Black Sabbath. але і одним з найбільших і найвпливовіших хеві-метал альбомов всіх часів. Свій колишній фірмовий звук (приголомшуючий похоронний рок в мінорі, що лише частково базується на основах блюз-рока) група ввела в нові, вдосконалені пісенні структури з миттєвими рифами, які запам'ятовувалися, більшість з яких залишилися історичною класикою хеві-метала. — Стів Хьюї, All Music Guide. [1]

    В кінці 1970 року Тоні Айоммі вперше приспустив струни свого Гібсона із стандартного E до C#. Річ у тому, що в 60-х роках, працюючи на заводі, він позбувся кінчиків двох пальців і, граючи з протезами, відчував постійний біль. Новий, нижчий настрій, що дозволив гітаристові зняти зайву напругу, був випробуваний на альбомі Master of Reality. Він вийшов в серпні 1971 року і, як і перші два, по обидві сторони Атлантики став хітом, досягнувши мільйонної тиражної відмітки. Щодо значення Black Sabbath Vol. 4 (вересень 1972) існують різні думки. Оззі Осборн вважає його найслабшою з ранніх робіт групи, що записувалася спішно і в стані наркотичного хаосу. Музична критика, в ретроспективі, високо оцінила цю пластинку, особливо її центральні речі: баладу Changes (хіт-сингл 1972 року) і хард-фатальні речі «Supernaut», «Snowblind» і «Tomorrow’s Dream».
     
    Тоні Айоммі і Оззі Осборн у 1973

    До моменту виходу Sabbath Bloody Sabbath в листопаді 1973 року Black Sabbath стали найпопулярнішим хеві-метал гуртом в світі. У п'ятому альбомі група частково підтвердила своє реноме, але багато в чому і відійшла від раннього стилю, зближившись з прогресивним металом («Spiral Architect», «A National Acrobat», «Who Are You»), багато в чому завдяки роботі запрошеного клавішника Ріка Уейкмана з Yes. Альбом піднявся в першу британську десятку і міг би ознаменувати зоряну годину Black Sabbath, якби до цього часу всі учасники групи не страждали від важкої наркотичної залежності, особливо Уорд і Осборн, що приймали ЛСД щодня протягом двох років (другий — у поєднанні з алкоголем).

    1974 рік для Black Sabbath опинився втрачений із-за проблем з менеджментом і вимушеним переходом (у Британії) з Vertigo на WWA. Через це припало майже на рік відкласти випуск Sabotage, багато в чому експериментального альбому, який сьогодні музичні критики визнають самою недооціненою роботою групи. У двох перших піснях, філософськи-апокаліптичній «Hole In The Sky» і «Sypthom of the Universe» (наукової фантастики, що з'єднала елементи, і наркотичної психоделії) Black Sabbath вперше наблизилися до ідеалів гаражного року.[2] Брехливо мелодійна «Am I Going Insane (Radio)» (так само як і «Megalomania») переконливо описують страждання розуму, що занурюється в пучину безумства. Текст «The Writ» (що має відношення до богоборчества, але виконаний у формі незв'язного монологу) залишається одним з найскладніших і загадковіших в історії групи. Не задовольнившись комерційними досягненнями альбому, обидва лейбла в грудні 1975 року випустили подвійну збірку We Sold Our Soul for Rock n Roll, яка стала усесвітнім хітом.

    До моменту початку роботи над сьомим альбомом у складі групи намітився конфлікт. Тони Айоммі пропонував різноманітити аранжування і стиль групи, зокрема, використовувати духові інструменти. Осборн рішуче наполягав на тому, щоб група не зраджувала принципам хеві-метал. У Technical Ecstasy (жовтень 1976 року) Black Sabbath пішли тим шляхом, по якому вів їх гітарист: наситили музику струнним і синтезаторним звуком. Засмучений Осборн в листопаді 1977 року покинув склад (і був тимчасово замінений Дейвом Уокером, колишнім вокалістом Savoy Brown), але повернувся в січні 1978 року, щоб взяти участь в записі Never Say Die!, альбому різнорідного, насиченого елементами джаз-, синт-, блюз- і прогресивного року. Не дивлячись на успіх синглів «Never Say Die» і «Hard Road», він виявився комерційно провальним, але головне, мав мало загального з тими ідеями, які зробили Black Sabbath піонерами свого жанру. Осборн остаточно покинув групу, щоб почати сольну кар'єру. У червні 1979 року його замінив Ронні Джеймс Діо, вокаліст Rainbow. В цей же час з Black Sabbath став регулярно виступати клавішник Джеф Николс (що офіційно увійшов до складу пізніше).

    1979 — 2006

    Новий склад не став поспішати з випуском нового альбому. Heaven and Hell, що вийшов в квітні 1980 року ознаменував повернення групи в першу британську десятку. Два сингли з нього — Neon Knights і Die Young стали хітами. У той же самий час на Vertigo вийшов концертний альбом п'ятирічної давності Black Sabbath Live at Last: він був майже відразу ж знятий з продажу, але встиг потрапити в Top-5 (перевипущенний сингл Paranoid увійшов до першої двадцятки).

    Особисті психологічні травми (його батьки померли один за іншим протягом дуже короткого часу), а також проблеми з алкоголем і психічним здоров'ям змусили барабанщика Білла Уорда вийти з складу. Його замінив Вінні Еппіс (Vinnie Appice), з яким квартет записав Mob Rules (листопад 1981 року), який в США і Британії став золотим (багато в чому завдяки успіху двох синглів: Mob Rules і Turn up the Night. Потім група приступила до мікшуваня концертного альбому Live Evil, і тут між Айоммі і Діо розгорілася сварка. До моменту виходу пластинки в січні 1983 року Діо вже покинув Black Sabbath, забравши з собою і Еппіса.

    Цю кадрову проблему група вирішила, умовивши повернутися до складу Уорду і (до здивування багатьох метал-фанів) запросивши Іена Гіллана, колишнього вокаліста Deep Purple (дві групи на початку 70-х жорстоко конкурували на концертній сцені). Новий склад записав і випустив Born Again (ще один британський Top-5-хит). У світове турне Black Sabbath вийшли з новим барабанщиком Бевом Беваном (Bev Bevan). Уорд повернувся в склад весною 1984 року, але тоді ж пішов Гіллан, приєднавшись до своєї старої групи. Замінивший його Дейв Донато (Dave Donato) пробув в складі лише до жовтня.

    13 липня 1985 року Black Sabbath дали концерт в рамках добродійного заходу Live Aid з Оззі Осборном. Але після цього з групи пішли як Осборн так і Батлер, залишивши Айоммі єдиним учасником оригінального складу. Даючи зрозуміти, що альбом Seventh Star (січень 1986 року) записала вже зовсім інша група, компанія на обкладинці вказала: Black Sabbath feat. Tony Iommi. Пластинка, в записі котрої взяли участь Гленн Хьюз (ще один вокаліст Deep Purple), Дейв Спітц (Dave Spitz, бас-гітара), Джеф Николс (клавіатура) і Ерік Сингер (Eric Singer, барабанщик). Альбом мав комерційний успіх, але склад продовжував мінятися: Хьюза замінив Рей Гіллен (Ray Gillen), з яким був проведений весняний промо-тур 1986 року. Протягом наступних п'яти років в групі побували басисти Боб Дейзлі, Лоуренс Коттл, Нейл Мюррей, вокаліст Тоні Мартін, ударник Козі Пауелл.

    У 1992 році Айоммі зумів зібрати склад 1979—1983 років (Батлер, Діо, Еппіс): записаний ними Dehumanizer повернув групу в американський Top 50 вперше за дев'ять років; британським хітом став сингл TV Crimes. У 1993 році обіцяного повернення Оззі Осборна не трапилося. Діо і Еппіса замінили Тоні Мартін і ударник Боб Рондінеллі (Bob Rondinelli).

    Після того, як Cross Purposes (1994) і Forbidden (1995) не виправдали комерційних очікувань, Black Sabbath використовували трюк, раніше випробуваний The Eagles і Fleetwood Mac: зібрали оригінальний склад для роботи над концертною збіркою, куди додали пару нових студійних треків. Подвійний CD-сет Reunion, записаний в Бірмінгемі і об'єднавший Айоммі, Осборна, Батлера і Уорда, в Англії успіху не мав, зате в США став платиновим. За трек «Iron Man» Black Sabbath отримали свії перший «Греммі» (Best Metal Performance). Група продовжувала гастролювати, а завершила реюнион-тур у себе в Бірмінгемі 22 грудня 1999 року.

    У лютому 2001 року Black Sabbath оголосили про те, що об'єднюются знов для участі в шостому по рахунку Ozzfestі, більш того, продовжать спільну роботу в студії. Проте співпраця з продюсером Ріком Рубіном не занадилася і проект був відкладений на невизначений термін — тим паче, що Осборн став більш ніж популярним з своїм сімейним реаліті-шоу.

    У 2004 році Black Sabbath повернулися до активної діяльності: Ніколса замінив у складі клавішник Адам Уейкман, син Ріка Уейкмана, до цього відомий по співпраці з Оззі Осборном. У 2004 і 2005 роках група виступила хедлайнером на Ozzfest’і. У листопаді 2005 року Black Sabbath були урочисто введені в Британський Music Hall of Fame і виступили на церемонії. 13 березня 2006 аналогічний захід був проведений в американському Залі слави рок-н-ролу, з тією різницею, що група не виступила сама: натомість Metallica виконала «Hole in the Sky» і «Iron Man». Після виходу збірки Black Sabbath: The Ronnie James Dio Years Діо, Айоммі, Батлер і Еппіс повернулися до концертної діяльності під новою назвою Heaven and Hell. Білл Уорд відмовився від співпраці з Heaven and Hell, але пообіцяв, що приєднається до оригінального складу Black Sabbath, якщо такий збереться знов.

    2007 —
     
    Оззі Озборн у 2007 р.

    У цей час музиканти Тони Айоммі, Гизер Батлер, Ронні Джеймс Діо і Вінні Еппіс возз'єдналися для спільних гастролів, які йдуть під назвою Heaven And Hell, а не Black Sabbath. На гастролях граються композиції, записані групою за часів Діо з альбомів Heaven And Hell, Mob Rules і Dehumanizer, а так само 3 нових пісні, яку музиканти записали в 2007-му році знову-таки з Діо. Після публічного оголошення про гастролі «Heaven And Hell» Оззі Осборн помістив наступне повідомлення на свій офіційний веб-сайт:
    Тони Айоммі і Ронні Діо працюють над новим проектом, який не має нічого спільного з Black Sabbath. Є тільки один Black Sabbath. Оззі, Тони, Гизер і Біл гастролюватимуть в кінці наступного року з новим альбомом Black Sabbath. Проте Оззі бажає величезного успіху Тони і Ронні в їх сумісному проекті.

    Тим часом Шерон Осборн, що працює над організацією Ozzfest 2008, розраховує на участь тут оригінального складу Black Sabbath. Чи спричинить це возз'єднання за собою поява нового студійного матеріалу, залишається неясним.


    Дискографія

    Повноформатні альбоми
    Black Sabbath (1970)
    Paranoid (1970)
    Master of Reality (1971)
    Black Sabbath Vol. 4 (1972)
    Sabbath, Bloody Sabbath (1973)
    Sabotage (1975)
    Technical Ecstasy (1976)
    Never Say Die (1978)
    Heaven and Hell (1980)
    Mob Rules (1981)
    Born Again (1983)
    The Eternal Idol (1987)
    Headless Cross (1989)
    Tyr (1990)
    Dehumanizer (1992)
    Cross Purposes (1994)
    Forbidden (1995)

    Збірки

    Attention ! Black Sabbath (1973)

    We Sold Our Soul for Rock N' Roll (1975)
    Children of the Grave (1976)
    Greatest Hits (1977)
    Between Heaven and Hell (1985)
    Blackest Sabbath/Black Sabbath 1970-1987 (1989)
    Backtrackin' (1991)
    The Black Sabbath Story (1991)
    Iron Man (1994)
    The Sabbath Stones (1996)
    The Sabbath Collection (1996)
    Under Wheels of Confusion 1970-1987 (1996)
    The Collection (2000)
    The Best of Black Sabbath (Platinum Disc) (2001)
    Rock Champions (2001)
    The Best of Black Sabbath (2002)
    Symptom of the Universe (2002)
    Black Sabbath: The Ronnie James Dio Years (2004)
    Greatest Hits 1970–1978 (2006)
    The Dio Years (2007)
    Концертні альбоми
    Live at Last (1980)
    Live Evil (1982)
    Cross Purposes Live (1995)
    Reunion (1998)
    Past Lives (2002)
    Live at Hammersmith Odeon (2007) (записаний 31 грудня 1981 року)
    Heaven & Hell: Live at Radio City Music Hall (2007)



    Джерело: http://uk.wikipedia.org/
    Категорія: Музика | Додав: Borya (15.10.2009)
    Переглядів: 2689 | Коментарі: 1 | Теги: метал, Black Sabbath, хеві метал | Рейтинг: 0.0/0 |
    Всього коментарів: 1
    1 Borya  
    0

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]